Як здолбунівчани на марш УПА у Київ їздили

Автор: Дмитро Хомицький. Рубрика: Подорожі.

Як здолбунівчани на марш УПА у Київ їздили14 жовтня 2012 року я мав нагоду з’їздити до Києва на марш Боротьби (Марш УПА 2012) у складі здолбунівських прихильників  ВО Свобода.

Здолбунівським осередком партії, була організована безкоштовна маршрутка для всіх хто бажав взяти участь. Що я і зробив.

Ось мій короткий звіт як все відбувалося.

Дорога на Київ.

О 7 години зібралися ми біля БКЦ, сіли в маршрутку Газель і у 7:15 поїхали у Рівне. По дорозі, на посьолку, підсіли ще 2 людини, разом нас вийшло десь 18 осіб.

У Рівному на 8:00 був збір загальної колони учасників маршу, до якої ми приєдналися. І через 15 хвилин ми всі разом вирушили на Київ.

У 9:00, на трасі Київ-Чоп, десь біля Троїцького монастиря, нас і ще один автобус зупинили даїшники. Я вже думав все, приїхали. По новинам читав що багато так автобусів тормозили по всієї Україні. Але після 15 хвилин розмов нас відпустили.

Не буду докладно розказувати як їхали, але зауважу ось що, київська траса дуже гарна. Коли їхали враження ніби маршрутка стоїть на місці, тільки трішки вібрує. Ось він прогрес! Враження таке склалося що ми всю дорогу їхали прямо, ні разу не повертали і таким чином о 13 години опинилися у Києві.

Підготовка до маршу.

Маршрутка наша зупинилася біля станції метро “Житомирська”. Тому вся наша група здолбунівчан організовано попрямувала у підземку. Закупились жетонами і поїхали на станцію “Університет”. Всю дорогу, коли ми проїжджали повз станцій, у мене в голові виникали пост-апокаліптичні картини і образи із книги “Метро 2033” Дмитра Глуховського…

О 14 години ми вже були біля університету Т. Г. Шевченко, де збиралися в колону прихильники патріотичних сил. Більшість, звичайно, була за ВО Свобода. Дуже незвичайно виглядав корпус університету у червоних кольорах, адже я навчався у придністровському університету Т. Г. Шевченко і у нього були зовсім інші, звичайні жовто-біли кольори. У парку відбувався мітинг і ми вирішили трохи постояти там.

Я почув виступи Ігора Мірошниченко, Юрія Михальчишина, Ірини Фаріон, але їх майже не бачив. Партійні прапори закривали всю картину. Недослухав мітинг, ми вирішили приєднатися до рівненської колони маршу Боротьби. Зайняли місце в середині колони і я дістав фотік, почав знімати відео цікавих моментів.

Всюди бігали журналісти з мікрофонами і оператори із великими камерами. Мабуть хотіли зняти вражаюче інтерв’ю із жахливими бандерівцями але люди на марші були більш-менш адекватні і ніхто на провокації не піддавався. Вік учасників був від малого до старого. Це можна побачити на відео. Поки ми стояли, народ розважав себе патріотичними піснями і фанатськими приколами “хто не скаче – той москаль”, скакали всі:).

Марш.

Не знаю оскільки був початок маршу, але ми вирушили тільки у 15:50. Збоку від колони йшли “заводили” з міні-мегафонами які заряджали гасла а ми всі підтримували. Гасел було не дуже багато, ось декілька з них: “Слава Україні – Героям Слава”, “Слава Нації – Смерть Ворогам”, “Зека – геть!” “Камуняку – на гіляку”, “Бандера прийде, порядок наведе”, “Бандера, Шухевич – герої України”, “ОУН, УПА – державне визнання”, “Свобода прийде, порядок наведе”, до речі коли зупинялися біля міліцейського оточення вигукували “Бандити і міліція – одна коаліція”.

По краях дороги, протягом всього маршу, стояли старі бабусі які плакали, махали нам квітами і підтримували наші гасла.  Склалося враження що вони нас зустрічають як визволителів:)

Протягом всього маршу був густий туман, і ми не одразу зрозуміли що таке, коли увійшли в хмару диму від димової шашки яку палили спереду колона автономних націоналістів. Спочатку хтось сказав що це навіть провокація комуністів.

О 16:30 ми підійшли до Володимирського узвозу, і із туману вийшов пам’ятник Богдану Хмельницькому і площа на якої була сцена. З якої я почув що разом на маршу взяло участь близько 30 тисяч учасників. На екрані показували документальний фільм. Після якого почався патріотичний рок-концерт. Під час якого був розгорнутий величезний червоно-чорний прапор УПА.

На концерт я не залишився, тому що дуже втомився і змерз.

О 17:30 ми вирішили шукати станцію метро і добиратися назад в нашу маршрутку.

Дорогу назад я описувати не буду. Вона пройшла в бесідах патріотичної молоді про музику, про історію України і її майбутнє.

Я в свою чергу хочу ще раз подякувати здолбунівському осередку ВО Свобода і особисто Олександру Бондарцю за то що запросив мене.

Відео.

Tags: ,


Схожі статті:
© 2012-2017 Дмитро Хомицький. Усі права захищені.