Блог мобілізованого офіцера: точки над “і”

Чергова порція думок, підсумків і одкровень.

На відміну від інших, я вважаю що найкращі часи своєї служби я провів не в учебці на Яворівському полігоні, а безпосередньо в 95 бригаді, точніше в базовому таборі м. Слов’янськ. Цілком зрозуміло, що переважна більшість вражень, емоцій, згадувань саме тут.

Так, за рік служби, я не брав безпосередньої участі у бойових зіткненнях, не був присутній на «передку». Мабуть як і більшість мобілізованих 4 хвилі. Але, знаю точно, що результати моєї роботи забезпечували успішне виконання завдань підрозділами нашої бригади, в зоні АТО і не тільки.

Здолбунівські волонтери із громадської організації «Здолбунівська Сотня Самооборони» 2 рази, за моїм проханням, допомагали мені: запчастини до ЗІЛ-131 і шини до реанімобіля VW T5. Більше, ніякої допомоги від здолбунівських волонтерів я не отримував і не потребую.

Так, я отримав статус учасника бойових дій. Так, я став в чергу на отримання земельної ділянки. Так, я користуюсь всіма відповідними пільгами.

Так, за рік, в армії мені вдалося заробити гроші. В зоні АТО офіцер ВДВ ЗСУ отримує непогану зарплату.

Я відмовляюся залишатися на контракт в ЗСУ, через ряд причин. Вважаю, що чесно виконав свій громадський обов’язок, взявши участь в мобілізації під час особливого періоду в країні у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на сході.

Так, я пишаюсь службою в Збройних Силах України, а саме у Високомобільних Десантних Військах, у 95 окремій аеромобільній бригаді. Я не герой, але я служив зі справжніми героями.

Капітан Хомицький, доповідь закінчив.