Насправді, чим дальше служба, тим все ближче одна правда життя – “є що згадати, немає що розказати”. Тим не менш, у мене вийшло накалякати черговий запис в блог. На цей раз все що стосується мобілізації і мобілізованих. 

Отже, пройшов практично місяць як я знаходжусь на сході України в зоні АТО. У своєму блозі я намагаюся розказати про звичайне життя і службу мобілізованого офіцера. Про то як, перед усім, можна залишатися все той самою людиною, як до мобілізації, якої притаманні звичайні людські цінності, звички і думки. Хотілося би довести, що навіть тут можна підчерпнути щось корисне для себе, чомусь навчитись і можна чимось реально допомогти. 

Пройшов ще один тиждень служби. Ділюся новою порцією новин і цікавостей.